Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 листопада 2016 року Справа № 910/31153/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого суддіШевчук С.Р. (доповідач) суддівЄвсікова О.О. Кролевець О.А. розглянувши касаційну скаргуКвартирно-експлуатаційного відділу м. Володимир-Волинський на постанову Київського апеляційного господарського суду від 26.04.2016 у справі№ 910/31153/15 господарського суду міста Києва за позовомКвартирно-експлуатаційного відділу м. Володимир-Волинський доДніпровської квартирно-експлуатаційної частини міста Києва про стягнення 14 166,50 грнв судовому засіданні взяли участь представники:

- позивача: не з'явилися

- відповідача: не з'явилися

В С Т А Н О В И В:

У грудня 2015 року Квартирно-експлуатаційний відділ м. Володимир-Волинський звернувся до господарського суду міста Києва з позовом до Дніпровської квартирно-експлуатаційної частини міста Києва про стягнення 14 166,50 грн вартості теплової енергії, водопостачання та водовідведекння.

Рішенням господарського суду міста Києва від 04.02.2016 у справі № 910/31153/15 (суддя Привалова А.І.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 26.04.2016 (у складі головуючого судді Чорногуза М.Г., суддів Рудченка С.Г., Агрикової О.В.) у задоволені позову відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятими у даній справі судовими рішеннями, Квартирно-експлуатаційний відділ м. Володимир-Волинський звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення та неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, зокрема ст.ст. 525, 526, 530 Цивільного кодексу України, ч.ч. 1, 2 ст. 193 Господарського кодексу України, зазначаючи, що відповідач не розрахувався за надані послуги з одержання теплової енергії, водопостачання та водовідведення, просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 04.02.2016 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 26.04.2016 у справі № 910/31153/15 та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Відповідач не скористався правом, наданим ст. 1112 ГПК України, не надав відзив на касаційну скаргу, що в силу положень ст. 1112 ГПК України не перешкоджає перегляду судових актів, що оскаржуються.

Перевіривши доводи касаційної скарги, юридичну оцінку встановлених фактичних обставин, проаналізувавши правильність застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що 01 січня 2012 року між Квартирно-експлуатаційним відділом м. Володимир-Волинський (споживач) та Дніпровською квартирно-експлуатаційною частиною міста Києва (субспоживач) було укладено Договір про відшкодування вартості теплової енергії, за умовами п. 1.1 якого позивач зобов'язався постачати відповідачу теплову енергію в гарячій воді в потрібних йому обсягах, а відповідач зобов'язався оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені цим договором.

Відповідно до п. 5.1 Договору, облік споживання теплової енергії проводиться за приладами обліку або розрахунковим способом.

Субспоживач, що має прилади обліку, щомісячно подає до споживача звіт про фактичне споживання теплової енергії, в терміни, передбачені у Додатку 1 до договору (п. 5.3. Договору).

При відсутності приладів обліку або виході його з ладі - кількість теплової енергії, що відпущена субспоживачеві, визначається споживачем, як виняток, розрахунковим способом (п. 5.5. Договору).

За умовами розділу 6 Договору, розрахунки за теплову енергію, що споживається, проводяться виключно в грошовій формі відповідно до встановлених тарифів. Орієнтована вартість договору на 2012 рік визначена в додатку № 1 до договору. Розрахунковим періодом є календарний місяць.

Таким чином, сторонами в Договорі від 01.01.2012 не визначено чіткий порядок та строки оплати відповідачем спожитої теплової енергії за вказаним договором.

03 січня 2006 року між позивачем (постачальник) та відповідачем (споживач) було укладено Договір № 16 на подачу води з комунального водопроводу та приймання стічних вод до комунальної каналізації, за умовами п. 1 якого, постачальник зобов'язується подавати воду з комунального водопроводу та приймати стічні води до комунальної каналізації відповідачу у відповідності з установленими дійсним договором величинами на подачу води, а відповідач зобов'язується своєчасно сплачувати за вказані послуги відповідно з діючими в цей період тарифами, індексом цін та умовами цього договору.

01 січня 2013 року між позивачем (за договором - сторона 1) та відповідачем (за договором - сторона 2) було укладено Договір № 14 про відшкодування вартості водопостачання та водовідведення, відповідно до умов п.1.1 якого відповідач згідно з показниками лічильника або за встановленими нормами споживання води, водовідведення, що визначені даним договором та чинним законодавством, виходячи з вартості встановлених водопостачаючим підприємством тарифів, відшкодовує позивачу вартість спожитої води та наданих послуг з водовідведення.

Умовами п. 2.2 Договору № 14 сторонами визначено тарифи за послуги.

Відповідно до п. 2.4 Договору № 14 щомісячно, до 15 числа Квартирно-експлуатаційний відділ м. Володимир-Волинський надає Дніпровській квартирно-експлуатаційній частині міста Києва рахунок, акт виконаних робіт та інші документи (за потребою), які є підставою для проведення оплати по даному договору.

Відповідно до п. 3.1 Договору № 14, розрахунки між сторонами здійснюється в Українській національній валюті - гривні. Вид розрахунків - безготівковий. Форма розрахунків - платіжним дорученням.

Представник Дніпровської квартирно-експлуатаційної частини міста Києва зобов'язується після отримання від Квартирно-експлуатаційного відділу м. Володимир-Волинський повного пакету документів, а саме: рахунків, актів виконаних робіт, протягом 10 банківських днів здійснювати оплату за спожиті послуги.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначив, що в порушення взятих на себе зобов'язань за договорами № 14 та № 16, відповідач не здійснив оплату за надані позивачем послуги з водопостачання та водовідведення протягом періоду з січня 2011 року по листопад 2013 року у сумі 1 029,50 грн, а також в порушення умов Договору про відшкодування вартості теплової енергії протягом жовтня - грудня 2012 року не оплатив теплову енергію у сумі 13 137,00 грн.

Враховуючи вищевикладене, позивач звернувся з даним позовом до суду про стягнення заборгованості за комунальні послуги, яка складає 14 166,50 грн.

Позивач посилався на те, що ним 09.09.2013 направлялася відповідачу вимога за вих. № 1707 від 09.09.2013 про сплату боргу за спожиту теплоенергію в сумі 13 137,00 грн, з доданими до неї рахунками на оплату та актом звірки взаєморозрахунків.

Крім того, позивач зазначав, що ним направлялась відповідачу претензія за вих. № 1682 від 05.09.2013 про сплату боргу за послуги з водопостачання та водовідведення у сумі 1 029,50 грн.

Заперечуючи проти позову, відповідач послався на відсутність у нього рахунків на оплату спожитих послуг та актів приймання-передачі спожитих послуг за спірними договорами, протягом заявленого позивачем періоду, а також на відсутність заборгованості перед позивачем за даними фінансового обліку Дніпровської КЕЧ за спірними договорами.

Відмовляючи у задоволені позову, суди першої та апеляційної інстанції виходили з наступного.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" дає визначення поняття "первинний документ" - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Статтею 9 зазначеного Закону визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Пунктом 2.13 "Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку", затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року N 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5.06.1995 за N 168/704 визначено, що керівник підприємства, установи забезпечує фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій, що були проведені, у первинних документах та виконання всіма підрозділами, службами і працівниками правомірних вимог головного бухгалтера щодо порядку оформлення та подання для обліку відомостей і документів. Керівником підприємства, установи затверджується перелік осіб, які мають право давати дозвіл (підписувати первинні документи) на здійснення господарської операції, пов'язаної з відпуском (витрачанням) грошових коштів і документів, товарно-матеріальних цінностей, нематеріальних активів та іншого майна. Кількість осіб, які мають право підписувати документи на здійснення операцій з видачею особливо дефіцитних товарів і цінностей, бланків суворої звітності, повинно бути обмежено.

Проте, матеріали справи не містять доказів надання (надсилання) позивачем відповідачу рахунків на оплату спожитих послуг та актів приймання-передачі послуг за спірними договорами протягом заявлених позивачем періодів, складених у відповідності до вимог ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", що вказує на відсутність належних підстав для сплати відповідачем грошових коштів у сумі 14 166,50 грн.

Окрім того, у відповідь на претензії позивача, відповідач у листах вих. № 691 та № 692 від 15.09.2014 зазначав про відсутність у відповідача рахунків на оплату та актів приймання-передачі послуг, а також зазначав, що до претензій не додано таких актів виконаних робіт та рахунків на оплату. До того ж, відповідач повідомляв про відсутність заборгованості перед позивачем згідно з даними фінансового обліку Дніпровської КЕЧ за спірними договорами.

Суди попередніх інстанцій не взяли до уваги надані позивачем поштові чеки від 09.09.2013 та 05.09.2013, як належні докази направлення відповідачу таких документів, оскільки вони не є доказами про відправлення саме рахунків на оплату наданих послуг.

Частиною 4 статті 612 Цивільного кодексу України 9далі - ЦК України) встановлено, що прострочення боржника не настає, якщо зобов'язання не може бути виконане внаслідок прострочення кредитора. Згідно ст. 613 ЦК України, кредитор вважається таким, що прострочив, якщо він не вчинив дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов'язку.

Враховуючи умови спірних договорів на постачання теплової енергії, водопостачання та водовідведення, суди першої та апеляційної інстанції, дійшли висновку, що відповідач мав би можливість оплатити надані послуги тільки після направлення позивачем таких рахунків.

Окрім того, судами попередніх інстанцій зазначено, що надані позивачем копії рахунків та акт звірки від 01.09.2013 не є доказом того, що позивачем були надані послуги відповідачу за спірними договорами, заборгованість по оплаті яких заявлена позивачем до стягнення, оскільки не відповідають документам, що підтверджують здійснення господарської операції. Додані позивачем до позовної заяви рахунки не містять даних про показники лічильника, або інших даних на підставі яких позивач здійснив розрахунок заборгованості, зокрема дані про фактичне споживання води та теплової енергії.

Інших доказів, які б підтверджували надання послуг за спірними договорами на суму 14 166,50 грн позивачем суду не надано.

На підставі викладеного вище, враховуючи, що нормами чинного законодавства встановлено, що зобов'язання по оплаті послуг виникає за умови фактичного надання послуг, а позивачем належних та допустимих доказів на підтвердження надання послуг на суму 14 166,50 грн за спірними договорами не надано, чим спростовуються посилання позивача на те, що послуги за тепло та водопостачання були отримані відповідачем, тому колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанції про відсутність правових підстав для стягнення з відповідача 14 166,50 грн заборгованості за надані послуги з постачання теплової енергії, водопостачання та водовідведення.

Щодо доводів касаційної скарги, то вони не спростовують вказаних висновків судів, спростовуються вищенаведеним, та, крім того, пов'язані з переоцінкою доказів, що виходить за межі повноважень касаційної інстанції.

З огляду на викладене та враховуючи, що скаржник в силу ст. 33 Господарського процесуального кодексу України не довів в установленому законом порядку тих обставин, на які він посилається як на підставу своїх вимог і заперечень та оскільки в силу вимог ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти їх, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги та скасування оскаржуваних судових актів у справі № 910/31153/15.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Квартирно-експлуатаційного відділу м. Володимир-Волинський залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 26.04.2016 та рішення господарського суду міста Києва від 04.02.2016 у справі № 910/31153/15 залишити без змін.

Головуючий суддя С.Р. Шевчук

С у д д я О.О. Євсікова

С у д д я О.А. Кролевець